Життя після Каховської катастрофи – великий виклик для перебудови українського півдня на дружніх до довкілля умовах

Так вважає голова Національного екологічного центру України Руслан Гаврилюк. Еколог досліджує вплив знищення греблі Каховської ГЕС на довкілля, короткострокові та довгострокові наслідки цього жахливого злочину російських військових.

Руслан Гаврилюк. Фото Український кризовий медіацентр

Ось що розповів вчений журналістці одеської екологічної організації «Зелений лист» Олені Чернишовій.

Катастрофа глобальних масштабів

Підрив російськими окупантами греблі Каховської ГЕС 06.06.2023 року не дарма називають однією з найбільших катастроф на водосховищах, на греблях, на гідроелектростанціях саме з погляду умисних дій. В перші дні після трагедії багато хто порівнював це терористичний акт з підривом Дніпрогесу совєтськими військами, а потім німецькими окупантами під час Другої світової війни.

Підірвана Каховська ГЕС, 6 червня 2023 року.
Фото – Каховська міська тергромада/Facebook

Деякі наслідки каховської катастрофи ми відразу побачили, деякі будемо визначати і усвідомлювати уже з часом. Це наслідки для довкілля і техногенні впливи, які принесла ударна хвиля води. А також наслідки соціально-економічні, з якими нашій країні прийдеться справлятися тривалий час.

Каховська катастрофа – це трагедія в двох актах. Перший акт стався тоді, коли Каховське водосховище було побудовано радянською владою. Це була надзвичайно трагічна подія для України, для нашої природної та культурної спадщини.

Другий акт –  це підрив дамби російською армією 6 червня 2023 року, спустошення Каховського водосховища та затоплення нижнього Подніпров’я.

Історична довідка

Каховське водосховище створили в рамках сталінського “Великого плану перетворення природи”. 20 вересня 1950 року вийшла постанова Ради міністрів СРСР “Про будівництво Каховської гідроелектростанції на Дніпрі, Південно-Українського та Північно-Кримського каналів і зрошення земель південних районів України та північних районів Криму”. Поява водосховища мала розв’язати три завдання: виробництво електричного струму, зрошення, судноплавство.

Будівництво штучного моря розпочали наступного року після постанови. Роботи тривали п’ять років. Екскаваторами, бульдозерами, самоскидами, скреперами, гідронасосами, грейдерами вийняли майже 800 мільйонів кубічних метрів ґрунту. В процесі будівництва було затоплено 2,8 тисячі гектарів ріллі, 36 тисяч гектарів лук і сінокосів, а щонайгірше — майже сотню сіл, у яких проживало 37 тисяч осіб. На дні водойми опинилася історична місцевість Великий Луг, відома як місце дислокації кількох Запорозьких Січей. Очевидно, жителів ніхто не питав, чи бажають вони покидати рідні домівки. Їх просто зобов’язали переселитися у нові села на берегах водосховища.

Будівництво Каховської ГЕС, 1954 рік. Фото https://uhe.gov.ua/

Джерело

6 червня 2023 року, близько 02:50, російські окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС. Водосховище стало стрімко втрачати воду, у населених пунктах нижче за течією Дніпра на звільнених територіях (правий берег) була оголошена евакуація населення.

Надвечір 8 червня 2023 року рівень води у водосховищі впав до рівня 12,5 м, тобто, опустився нижче «мертвої» точки у 12,7 м. Станом на 08:00 9 червня рівень води у водосховищі продовжував падати та досяг позначки 11,74 м. Через трохи менше добу — о 06:00 10 червня рівень води в районі Нікополя впав на майже 1,2 м до позначки 10,55 м. Станом на 12:00 11 червня рівень води становив 9,17 м (що на 18 см нижче за рівень кількома годинами раніше — об 8:00), на цей час водосховище втратило 70 % або 13,95 км³ води.

Надвечір 11 червня 2023 року, після втрати 73 % води (тобто, об’єм водосховища на той час становив близько 5,4 км³) наявні гідрологічні пости у Нікополі та Розумовці втратили гідравлічний зв’язок з руслом Дніпра.

У зоні катастрофи опинилося 16 000 людей та близько 80 населених пунктів, частину з яких затопило внаслідок теракту.

Масштабна екологічна катастрофа, спричинена руйнуванням греблі, є актом екоциду в разі умисності дій. За міжнародним законодавством є воєнним злочином, оскільки руйнування гребель прямо заборонено навіть у разі, якщо вони є військовими об’єктами.

Джерело  Джерело

Руслан Гаврилюк наголошує на тому, що Каховське водосховище виконувало важливу роль з погляду забезпечення водними ресурсами Півдня України. За понад 60 років його існування встановилась певна екосистема як в самому водосховищі, так і в Нижньому Дніпрі. І підрив дамби в червні 2023 року призвів до карколомної зміни ситуації. Це одне з найбільших водосховищ за площею, друге на Дніпрі й найбільше загалом серед рівнинних водосховищ. За лічені дні Каховка різко втратила воду, свою водну поверхню. Звісно, змінилася гідрологічна обстановка. Без води залишились не тільки населені пункти, які були прив’язані до водопостачання з Каховки чи з каналів, які беруть воду з водосховища. Але і залишилась без води велика частина земель, які зрошувались Каховським водосховищем на лівому та правому берегах Дніпра.

Гребля Каховської ГЕС до підриву. Фото з відкритих джерел

Це зміна глобальних масштабів.

Змінився водний баланс на значній території Півдня України. Водосховище залишилось без того рівня води, який тривалий час там знаходився. Це призведе і вже почало призводити до зміни у режимі підземних вод. Значно зменшилась інфільтрація поверхневих вод до підземних. І це з часом викличе зміни у режимі, в кількості та якості підземних вод.

Після підриву греблі Каховської ГЕС у зоні ризику опинилася Запорізька АЕС – через вірогідність обмілення ставу-охолоджувача ядерних реакторів. Наразі рівень води начебто підтримується, але ці ризики не зникли. Окрім того, є перестороги стосовно негативного впливу на стійкість фундаментів споруд ЗАЕС в зв’язку з осушенням прилеглої до водосховища території і, зокрема, виробничих ділянкок станції. Деякі короткотермінові впливи тут очевидні, а деякі можуть проявлятися з часом. Але їх дослідження потребує присутності на цій території. А так як значна частина лівого берега колишнього Каховського водосховища продовжує перебувати під окупацією, можливість відслідковувати ситуацію відсутня.

Що стосується нижньої течії Дніпра: після підриву дамби ми стали свідками, як пливуть будинки та меблі, хвиля зносила населені пункти, особливо на лівому березі Дніпра. Фактично було знищено велику частину біорізноманіття в нижній течі Дніпра. Навіть в Миколаєві, а це вже Дніпро-Бузький лиман, підйом рівня води перевищив один метр, були затоплені прибережні території.

Затоплені дома на лівому березі Дніпра після зруйнування Каховської дамби.
Фото https://armyinform.com.ua

Підйом рівня води в районі Херсона, за різними даними, становив близько 5-6 метрів. Були затоплені Олешки – великий населений пункт. Люди рятувалися на будинках, але напевно не всім вдалося втекти від цієї трагедії. На жаль, у нас немає перевірених даних про загиблих на лівому березі через окупацію. Загинуло багато домашніх і диких тварин.

Було зруйновано багато індустріальних об’єктів – промислових підприємств, автозаправочних станцій, електропідстанцій, склади зі зберіганням добрив, отрутохімікатів. Всі ці події призвели до потужного забруднення водних ресурсів в самому Дніпрі, а також до забруднення ґрунтів та підземних вод.

Після відходу великої води забруднювальні речовини залишились на поверхні ґрунтів чи могли мігрувати до ґрунтових вод. Варто нагадати, що як в долині Дніпра, так і загалом на півдні України місцеве населення в селах, в дачних поселеннях використовують ґрунтові води для питного та господарського водопостачання. І це великий ризик для якості таких вод в довгостроковій перспективі. Це надзвичайно неприємний наслідок катастрофи. Якщо забруднення відбулося, фактично з цим нічого не можна зробити. Прийдеться шукати нові джерела водопостачання, очищувати або вживати забруднену воду, як в нас відбувається в багатьох місцях в України.

Що стосується поверхневих вод, слід зазначити, що підтопленими виявились річки, які впадають у Дніпро. Руйнівна хвиля пішла вверх за течією річки Інгулец, було затоплено долину річки.  Всі об’єкти в долині також зазнали впливу води.

Звичайно, могли сформуватися осередки забруднення в результаті цієї катастрофи, які ми не можемо наразі виявити. Зокрема  в зоні підтоплення. Якщо на постраждалих територіях знаходились кладовища чи скотомогильники, які були затоплені, вони можуть активізуватися як джерела забруднення навколишнього середовища.

Якщо поверхнева водна екосистема більш динамічна, вона більш швидко відновиться, то з забрудненням ґрунтів буде дуже довготривала історія. І не завжди ми матимемо можливість розв’язати цю проблему. Об’єктивно, якщо забруднення сталося, потрібні час, доступ на територію, технічні ресурси, щоб виявити осередки забруднення. Те саме стосується підземних вод. Забруднення ґрунтів, якщо воно інтенсивне, здебільшого супроводжується забрудненням підземних вод. Такі забруднення набагато важче буде подолати порівняно з негативними змінами поверхневих вод.

Встановлення поточної ситуації потребує чимало зусиль. Але в умовах небезпек, фактично по нижньому Дніпру проходить лінія фронту, наразі немає можливості певно визначити усі ті потенційні наслідки, які були спричинені підривом греблі Каховської ГЕС і спустошенням Каховського водосховища.

Як руйнування Каховської дамби вплинуло на стан Чорного моря

Еколог торкнувся також проблеми впливу Каховської катастрофи на стан Чорного моря. Все, що було знесено руйнівною хвилею з Каховки, винесло у Чорне море, значно постраждала його водна екосистема. Ми бачили, як течія, яка виносить і будівлі, майно, досягала поступово спочатку наших міст в Херсонській, Миколаївській областях, потім досягла Одеси й попрямувала навіть в бік Румунії, Болгарії. Одеські екологи спостерігали в Чорному морі, в районі Одеси дуже несприятливі зміни.

«Пливуни» – скупчення зціпленого коренями очерету, який приплив на берег Чорного моря в районі Одеси через 3 дні після Каховської катастрофи. Разом з «пливунами» до берега масово потрапили різні організми, вимиті з дельти Дніпра: жаби, ракоподібні, прісноводні та наземні молюски та комахи, які значною мірою загинули в морській воді. Фото Влада Балінського.

Чорне море значно постраждало в перші тижні після катастрофи внаслідок опріснення, винесення мулу, забруднення. Але поступово ті 20 кубокілометрів води, які були скинуті, були поглинуті Чорним морем. І Чорне море почало досить швидко відновлюватися.

Життя після Каховської трагедії: що далі?

Природа буде поступово відновлюватись, констатує Руслан гаврилюк. Ми вже бачимо позитивні явища в ложі колишнього водосховища, де достатньо активно відновлюється біорізноманіття, формується ліс – неочікувано активно навіть для наших фахівців-ботаніків.

Вербовий ліс на дні Каховського водосховища. Фото Анни Куземко

Також будемо сподіватися, що нижня течія Дніпра фактично повернеться до ситуації, коли Каховського водосховища не існувало. Відновиться гідрологічний режим, схожий до того, який існував від початку 30-х років минулого століття, коли вище за течією Дніпра було створено Дніпровське водосховище і побудований ДніпроГЕС, і до створення Каховського водосховища в 50-х роках.

Хоча Каховське водосховище було достатньо велике за площею, середня глибина була досить мала. Тому Каховська ГЕС була з найменш ефективних з точки зору генерації електроенергії по відношенню до площі водосховища. Зараз всі ці території, які були на незначних глибинах, відроджуються, на них відновлюється біорізноманіття, навіть деякі археологічні артефакти знайдені після відходу води з Каховського водосховища.

Будемо сподіватися, що надалі ця територія не буде знову затоплена, що буде прийнято рішення більш мудре, більш раціональне, наближене до довкілля і людей. Як кажуть, environmental friendly, тобто більш довкільно дружнє рішення стосовно поводження з цією територією. Але перша необхідна умова для цього – це звільнення України, зачистка від окупантів.

Я думаю, що ми знайдемо краще рішення для цієї території, ніж було колись реалізовано радянською владою. Треба перебудовувати всю економіку півдня України. Рано чи пізно це все рівно треба було робити. Бо питання спуску Каховського водосховища фактично порушувалось від початку відновлення незалежності України. Науковці наголошували, що потрібно поступово зменшувати рівень водосховища, знаходити рішення, як економіці адаптуватися до нової ситуації. Зараз ми опинились в таких екстремальних умовах, адже водосховище вже спущене. І це великий виклик для України і для нашої економіки. Наприклад, зрошення також має стати більш довкільно дружнім. Ми маємо відмовитись від старих систем радянського типу, які використовувались тоді, коли вода була фактично в необмежених кількостях. Тоді над економікою зрошення не сильно задумувались, можна було використовувати безліч води, а не застосовувати крапельне зрошення, яке вже досить широко застосовується на невеликих територіях, там, де немає необмеженого доступу до води.

Вид на колишнє Каховське море. Кушугумська громада Запорізької області.
Фото Єви Миронової

Ми маємо перебудуватися і у водопостачанні, і у водовідведенні також.  Дніпро і Каховське водосховище використовувались для скидів промислових і побутових вод. А великі промислові центри, розташовані на берегах Каховського водосховища, – Запоріжжя, Нікополь, Марганець, інші великі міста брали воду з Дніпра. Великі зрошувальні канали брали початок з Дніпра на ділянці водосховища – Північно-Кримський і Каховський канал, які використовувалися не лише для зрошення, але і для водопостачання Мелітополя, Бердянська, інших великих міст на Півдні України.

Очевидно, що все це має змінитися. Але ці зміни мають базуватись на засадах більш стійких до викликів, які пов’язані з зміною клімату та зростаючим дефіцитом водних ресурсів.

Додатково

Теракт на дамбі Каховського водосховища став безпрецедентною подією, що матиме відчутний та тривалий вплив на екологічний стан Чорного моря. Седименти, що майже 70 років накопичувались у Каховському водосховищі, під потужним техногенним впливом були частково перенесені у нижню течію Дніпра та Чорне море, та стали однією з ключових складових негативних впливів цієї катастрофи. Зараз низкою європейських країн виконується потужний проєкт  SUNDANSE,  метою якого є створення інноваційної системи управління наносами в басейні ріки Дунай.

Українські партнери проєкту – Національний екологічний центр України (НЕЦУ) та Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія – виконуватимуть важливу частину робіт проєкту в українській частині Дунаю. Зокрема, їхне завдання – систематизація та узагальнення даних щодо впливу теракту на Каховській дамбі на екосистему Чорного моря через виніс седиментів з водосховища та їх перерозподіл в акваторії Чорного моря. Будуть узагальнені усі доступні дані щодо якісного і кількісного складу седиментів у Каховському водосховищі та їх поширення в результаті руйнування дамби, забруднення затоплених територій та Чорного моря, визначені основні види впливу, пов’язані із седиментами водосховища, їх масштаби та наслідки.